Фітогормони
Відлік історії сучасної фітогормонології ведеться з досліджень М. Холодного та Ф. Вента. Ще на початку 1900-х Вент визначив, що «Ohne Wuchstoff, kein Wachstum» — «без ростових субстанцій немає росту». Виробничники і вчені докладають цілеспрямованих зусиль для регулювання росту та розвитку культурних рослин і зростання їхньої врожайності.
Біологічно активні речовини (БАР), у тому числі фітогормони — регулятори (стимулятори) росту і розвитку рослин (РРР) — в сучасних умовах набувають все більшого значення. Їхнє застосування в землеробстві, рослинництві та лісовому господарстві потенційно може забезпечити отримання результатів, яких не можна досягнути іншими способами. Використання РРР дає змогу повніше реалізувати генетичний потенціал культур, підвищити стійкість рослин проти стресових факторів біотичної та абіотичної природи і, в кінцевому результаті, збільшити врожай та покращити його якість (Моргун зі співавт., 2010).
В останні роки швидко розвивається світовий ринок біостимуляторів ( фітогормонів для рослин). Щороку він зростає на 12% та до 2018 року перевищить 2,2 млрд дол. США (Calvo зі співавт., 2014). Визначення змісту терміну «біостимулятори рослин» все ще у стадії розвитку, що віддзеркалює різні погляди на агрохімікати та біологічні субстанції, які можуть розглядатися як біостимулятори.
Фітогормони (від грец. phyton — рослина і гормони) — органічні сполуки різної хімічної природи, які продукують спеціалізовані тканини вищих рослин і в низьких концентраціях проявляють регуляторний вплив на процеси онтогенезу, регулюють ріст та розвиток рослин. Утворюються, головним чином, в меристематичних тканинах, що активно ростуть, в зонах апексів коренів і стебел. Фітогормони є важливою складовою систем регуляції онтогенезу вищих рослин.
За сучасними уявленнями, РРР — це природні та синтетичні органічні речовини, яким властива біологічна (селективна) активність та які у невеликих дозах змінюють фізіологічні й біохімічні процеси, ріст, розвиток і формування врожаю с.-г. культур, не спричиняючи токсичної дії ( фітогормони для рослин). Зокрема, при позакореневому внесенні вони (фітогормони) можуть включатися в обмін речовин і активувати фізіолого-біохімічні процеси, підвищуючи рівень життєдіяльності рослин.
РРР поділяють на групи за хімічною структурою та за механізмом дії, залежно від їхньої здатності впливати на процеси клітинного поділу, керувати процесами розтягу й формування клітинної стінки, змінювати її структуру та архітектоніку, фізико-хімічні й механічні властивості, її стійкість проти вилягання тощо. Вони об’єднують БАР, які контролюють клітинну диференціацію, органо- і формоутворення, взаємодію між частинами й органами рослин, вибірково та специфічно включаються в найважливіші метаболічні процеси (дихання, фотосинтез, транспортування органічних речовин), беруть участь у регуляторних механізмах клітини на метаболічному рівні. До окремої групи БАР належать сполуки, за допомогою яких можна керувати станом спокою і процесами старіння клітини та в цілому рослини (для виведення рослин або їхніх частин зі стану спокою, регуляції процесів дозрівання листя, плодів тощо).
Найбільш дослідженими є 5 груп фітогормонів для рослин : ауксини, гібереліни, цитокініни та абсцизова кислота й етилен (інгібітори). Кожна група фітогормонів має свою характерну дію, подібну в рослинах різних видів. Крім того, до фітогормонів для рослин відносять й інші ендогенні речовини, регуляторну активність яких визначено останніми роками: брасиностероїди, ліпосахариди, олігосахариди, жасмонова кислота, саліцилова кислота, численні пептиди, поліаміни, інгібітори класів фенілпохідних, окисли азоту тощо. Інколи разом з «класичними фітогормонами» їх називають узагальнюючим терміном «природні регулятори росту рослин». Слід згадати і біостимулятори рослин, у тому числі й композиції із множинним механізмом рістрегулюючої дії, до яких відносять мікроорганізми й органічні сполуки (зокрема гумати, гумінові та фульфокислоти).
Біологічно активні речовини (БАР), у тому числі фітогормони — регулятори (стимулятори) росту і розвитку рослин (РРР) — в сучасних умовах набувають все більшого значення. Їхнє застосування в землеробстві, рослинництві та лісовому господарстві потенційно може забезпечити отримання результатів, яких не можна досягнути іншими способами. Використання РРР дає змогу повніше реалізувати генетичний потенціал культур, підвищити стійкість рослин проти стресових факторів біотичної та абіотичної природи і, в кінцевому результаті, збільшити врожай та покращити його якість (Моргун зі співавт., 2010).
В останні роки швидко розвивається світовий ринок біостимуляторів ( фітогормонів для рослин). Щороку він зростає на 12% та до 2018 року перевищить 2,2 млрд дол. США (Calvo зі співавт., 2014). Визначення змісту терміну «біостимулятори рослин» все ще у стадії розвитку, що віддзеркалює різні погляди на агрохімікати та біологічні субстанції, які можуть розглядатися як біостимулятори.
Фітогормони (від грец. phyton — рослина і гормони) — органічні сполуки різної хімічної природи, які продукують спеціалізовані тканини вищих рослин і в низьких концентраціях проявляють регуляторний вплив на процеси онтогенезу, регулюють ріст та розвиток рослин. Утворюються, головним чином, в меристематичних тканинах, що активно ростуть, в зонах апексів коренів і стебел. Фітогормони є важливою складовою систем регуляції онтогенезу вищих рослин.
За сучасними уявленнями, РРР — це природні та синтетичні органічні речовини, яким властива біологічна (селективна) активність та які у невеликих дозах змінюють фізіологічні й біохімічні процеси, ріст, розвиток і формування врожаю с.-г. культур, не спричиняючи токсичної дії ( фітогормони для рослин). Зокрема, при позакореневому внесенні вони (фітогормони) можуть включатися в обмін речовин і активувати фізіолого-біохімічні процеси, підвищуючи рівень життєдіяльності рослин.
РРР поділяють на групи за хімічною структурою та за механізмом дії, залежно від їхньої здатності впливати на процеси клітинного поділу, керувати процесами розтягу й формування клітинної стінки, змінювати її структуру та архітектоніку, фізико-хімічні й механічні властивості, її стійкість проти вилягання тощо. Вони об’єднують БАР, які контролюють клітинну диференціацію, органо- і формоутворення, взаємодію між частинами й органами рослин, вибірково та специфічно включаються в найважливіші метаболічні процеси (дихання, фотосинтез, транспортування органічних речовин), беруть участь у регуляторних механізмах клітини на метаболічному рівні. До окремої групи БАР належать сполуки, за допомогою яких можна керувати станом спокою і процесами старіння клітини та в цілому рослини (для виведення рослин або їхніх частин зі стану спокою, регуляції процесів дозрівання листя, плодів тощо).
Найбільш дослідженими є 5 груп фітогормонів для рослин : ауксини, гібереліни, цитокініни та абсцизова кислота й етилен (інгібітори). Кожна група фітогормонів має свою характерну дію, подібну в рослинах різних видів. Крім того, до фітогормонів для рослин відносять й інші ендогенні речовини, регуляторну активність яких визначено останніми роками: брасиностероїди, ліпосахариди, олігосахариди, жасмонова кислота, саліцилова кислота, численні пептиди, поліаміни, інгібітори класів фенілпохідних, окисли азоту тощо. Інколи разом з «класичними фітогормонами» їх називають узагальнюючим терміном «природні регулятори росту рослин». Слід згадати і біостимулятори рослин, у тому числі й композиції із множинним механізмом рістрегулюючої дії, до яких відносять мікроорганізми й органічні сполуки (зокрема гумати, гумінові та фульфокислоти).
Комментарии
Отправить комментарий